ПРОЙМА́ЮЧИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. теп. ч. до проймати. О, ці очі, наскрізь проймаючі, повні нестерпного блиску..! (Олесь Гончар, II, 1959, 235); Понесло холодом — ніжним та таким проймаючим, що, здається, й старі дуби та липи почули його і стрепенули своїми коронами (Іван Франко, VII, 1951, 143); Полилася ніжна, проймаюча душу мелодія (Петро Колесник, Терен.., 1959, 103).
2. у знач. прикм. Потрясаючий або дуже зворушливий. — За що? За що? За що? — розривав її груди страшний проймаючий крик (Ольга Кобилянська, II, 1956, 188); Із гурту знову долетіло жіноче тужіння і проймаючий дитячий плач. Плакало кілька жінок і з ними діти (Григорій Епік, Тв., 1958, 447); Тихий, але проймаючий спів свирілі [сопілки] стелеться полониною (Леся Українка, I, 1951, 453).