ПРОЯСНІЛИЙ

ПРОЯСНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до проясніти. На прояснілому небі із-за Собачих Ярів підійметься.. здоровенний, як макуха, місяць… (Степан Васильченко, I, 1959, 376); В очах у Стьопіна, синіх, уже прояснілих, проступали зрадливі сльози (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 287); Він [поранений] уже.. впізнавав своїх господинь: бабусю Ганну та Оксанку. Часом по кілька хвилин стежив за ними прояснілим поглядом (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 131); Комісарові, видно, одразу полегшало на душі. Рушив ходити по підвалу, схвильований, прояснілий (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 134).