ПРОГИ́Н, у, чол.
1. Дія за значенням прогнути, прогинати. Прогин спини; Прогин крокви.
2. Увігнуте місце. Під час навивки дротові надається попереднє натягнення. Це сприяє зменшенню прогинів (Наука і життя, 2, 1955, 10).
▲ Стріла прогину — максимальне зміщення осі стержня, зігнутого зовнішнім навантаженням у напрямі, перпендикулярному до осі.
3. Западина у земній корі, що утворилася внаслідок тектонічних рухів. Нафтові родовища Передкарпатського прогину в більшості є одночасно й родовищами природного горючого газу (Клименко, Нафта та природний горючий газ УРСР, 1957, 30).