ПРОГУ́ПАТИ, аю, аєш, док.
1. Док. до гупати. Прогупав важко молот;
// Пройти, пробігти, важко ступаючи, проїхати верхи, гупаючи. Тремтить Тамара, почувши кроки двох німецьких солдатів, які прогупали посеред вулиці в напрямі заводу (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 17); Прогупали ми до залу. Публіка вся на нас. Здивовані, роздивляються (Вітчизна, 11, 1967, 193);
// Видати або утворити глухий стукіт (про кроки, підбори чобіт, копита і т. ін.). Прогупали в коридорі важкі кроки (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 156); Прогупавши під вікнами кают-компанії важкими підборами своїх чобіт, — з шкіри морського зайця, — він спустився в кубрик (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 26).
2. Гупати якийсь час.