ПРОГУ́ЛЬНИК, а, чол. Той, хто не з’являється на роботу, пропускає навчання і т. ін. без поважної причини, робить прогули. Не можна сказати, що він пас задніх або ходив у прогульниках, — все, що йому належало, він виконував (Юрій Яновський, Мир, 1956, 84); — Сумлінні трударі не хочуть терпіти в своєму середовищі прогульників, нехлюїв, які плямують честь трудового колективу (Радянська Україна, 4.I 1967, 1).
ПРОГУЛЬНИК
Тлумачення слова