ПРОГУГНИТИ

ПРОГУГНИТИ і ПРОГУГНІТИ, ню, ниш, док., розм.

1. перех. і без додатка. Те саме, що прогугнявити. — А ви куди ж так рано зібралися? — І не питайте, пане, біда: від полісовщиків тікаємо, — понуро прогугнів Левко (Михайло Стельмах, I, 1962, 77).

2. неперех. Док. до гугнити, гугніти 2.