ПРОГРІБА́ТИ, аю, аєш, недок., ПРОГРЕБТИ́, бу, беш; мин. ч. прогріб, гребла, ло; док.
1. перех. Вигрібаючи що-небудь або розводячи щось у різні боки, утворювати прохід, діру, заглибину тощо; очищаючи що-небудь від чогось, звільняти місце і т. ін. Іван повернув упритул до острова, ніс човна врізався в лепеху, прогрібаючи серед хащів [хащ] важку дорогу (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 235); Він підповз до клуні, де відбувалися збори, прогріб дірку в соломі, наставив вухо (Юрій Яновський, Мир, 1956, 87); Прогрібати місце.
2. тільки док., перех. і без додатка, неперех. Гребти (у 2 знач.) якийсь час.
3. тільки док., неперех. Гребти (у 1 знач.) якийсь час.