ПРО́ГРАШ, у, чол.
1. Втрата чого-небудь у процесі невдалої гри або розігрування чого-небудь. Щуплий лейтенант в розстебнутім кітелі навіть і зараз, роздаючи карти, не може забути свій програш (Андрій Головко, Літа.., 1956, 124); Дивлячись на програші та виграші інших, хлопець поступово проймався дивною, непояснимою певністю, що йому повезе (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 47); Спогад про програш різонув, як ножем. Нащо, нащо він вгодився грати?! (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1958, 277).
2. Те, що втрачене внаслідок невдалої гри або розігрування чого-небудь. Програш треба сплачувати чесно.
3. Невдача, поразка у чому-небудь. Було помітно, що програш Іванові неприємний. — Коли б не зробив того дурацького ходу… — Він переставив фігуру (Андрій Головко, I, 1957, 426); Ненавиділа вона розмови Кошарного. Той говорив тільки про футбол. Хто виграє, хто програєш.. Для нього все життя — це тільки виграші й програші (Павло Загребельний, День.., 1964, 56); Програш бою; Програш змагання.
4. перен. Невигода, втрата. Бути в програші; Програш часу.