ПРОГОРІЛИЙ

ПРОГОРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до прогоріти 1, 2, 4;
//  у знач. прикм. Цензура понівечила багато творів [Т. Г. Шевченка].. На верхній обкладинці [«Кобзаря»] — прогоріла пляма — важкий сургучний знак поліції (Літературна Україна, 30.V 1964, 5).