ПРОГОНИСТИЙ

ПРОГО́НИСТИЙ, а, е, розм. Те саме, що гінкий 1,2. Високий прогонистий дуб… виняткової будівельної стрункості гордовито підносився над низькорослими гіллястими в’язами (Михайло Шолохов, Підн. цілина, перекл. за ред. Хуторяна, 1940, 410); Перекладач, молодий, прогонистий.., з нахабними очима, схованими за скельцями пенсне, відкашлювався, прочищаючи горлянку для затяжної мови (Павло Загребельний, Диво, 1968, 84); Чиста душею, сповнена райдужних мрій, блакитноока і прогониста, легка в ході і завжди радісно усміхнена, вона здавалася втіленням краси, доброти і щастя (Вітчизна, 4, 1971, 203).