ПРОГОЛОШЕННЯ

ПРОГОЛО́ШЕННЯ, я, сер. Дія за значенням проголосити 2, проголошувати. Проголошенням лозунга права націй на державне відокремлення і послідовним проведенням в життя принципу повної рівноправності національностей Радянська влада кладе початок новій політиці в національному питанні, політиці пролетарській (КПУ в резолюціях і рішеннях.., 1958, 219); У наказах делегатам II з’їзду Рад йшлося не про захист Радянської влади, а тільки про її проголошення, її встановлення (Український історичний журнал, 4, 1960, 27); На відміну від тих письменників, які змальовували лише зовнішній, плакатний образ комуніста, зайнятого головним чином проголошенням правильних промов, але мало помітного в ділі, автор романа «Бур’ян» [А. В. Головко] зображує свого героя в його повсякденній практичній діяльності (Історія української літератури, II, 1956, 98).