ПРОГНИВАТИ, ає, недок., ПРОГНИТИ, иє, док. Гнити наскрізь в одному місці або в багатьох місцях. Церква віджила своє.. Уже прогниває гонта, зяють дірками вікна (Літературна Україна, 13.VIII 1968, 2); — Бач, я й думав з весни підправити оселю… Видно, солома прогнила, — сказав Яків, обдивляючись стелю (Панас Мирний, IV, 1955, 89); Я глянув, а там [на руці] прогнило вже м’ясо до кості (Гнат Хоткевич, II, 1966, 356); Вивіска була стара, дикт в кількох місцях прогнив (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 350);
// перен. Впадати в стан розкладу, деградації; занепадати. [Кобзар:] Поти ще є такі, як оце довелося мені бачити, я вірю, що мир ще не прогнив, серце його не зчервивіло, що народяться інші діти і вознесуть святу правду вовіки! (Панас Мирний, V, 1955, 93).
ПРОГНИВАТИ
Тлумачення слова