ПРОГНАНИЙ

ПРО́ГНАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прогнати 1, 2. Я дуже зачудувався, побачивши між ними [робітниками] прогнаного вчора муляра (Іван Франко, I, 1955, 228);
//  у знач. прикм. В нас [відділі революційного війська] були відомості, що в замку, під проводом молодої княжни, близької подруги прогнаної царської сім’ї, працюють головні вороги революції (Мирослав Ірчан, II, 1958, 40);
//  у знач. ім. прогнаний, ного, чол. Той, кого звільнили з роботи, з посади і т. ін. «Що, як проженуть бува?» — думав він. — «О сором! сором! на все місто, на весь повіт, на всю губерню! Прогнаний, все рівно що штемпльований [штемпельований]!» (Панас Мирний, I, 1954, 162); Нагнавши одного, вони [підмайстри] зараз же надиблють [надибають] чотирьох, що ще й напрошуватись будуть на місце прогнаного (Іван Франко, I, 1955, 227);
//  прогнано, безос. присудк. сл. Коли ж юнацьких літ бурхливих Прийшла Євгенію пора, Пора надій і мук щасливих, — Француза прогнано з двора (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 323); Судді тебе [мужика] й закони зап’ятнали, Тюрма підтяла вік твій молодий, Проступки й горе мисль твою підтяли, І прогнано тебе з-поміж людий [людей] (Іван Франко, XIII, 1954, 406).