ПРОГЛЯДАТИ, аю, аєш, недок., ПРОГЛЯНУТИ, ну, неш, док.
1. тільки док., неперех. і рідко перех. Проникнути зором крізь що-небудь. Навкруги позаросло так, що й не проглянути (Марко Вовчок, VI, 1956, 339); В моїм селі сади цвітуть — Проглянути не можна (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 77); [Галя:] Над річкою зранку такий туман стелився — не проглянеш (Олександр Левада, Марія, 1953, 50); Крізь нічний морок, коли очі звикли, можна було й проглянути: на вулиці був рух, вулицею сунула людська лава (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 210);
// перен. Вникнути в суть чого-небудь, осягнути розумом щось; зрозуміти, розгадати. Що вони [сни] віщують, що пророкують? Не розгадає вона своєю головою, не прогляне (Панас Мирний, III, 1954, 47); Ніхто з нас тайн одвічних не прогляне, Ніхто не розбере письмо незнане (Василь Мисик, Біля криниці, 1967, 318);
// перен. Те саме, що подивитися 1. Моя луна багатая, пресвітлеє сонце! Просвіти, проглянь на мене в небесне віконце! (Українські народні пісні, 1, 1964, 43); Обізвись до мене! Де ти, моє сонце? Прогляни на мене! Де ти, моє серце? (Микола Костомаров, I, 1967, 134).
2. неперех. Показуватися із-за чого-небудь, виднітися з-поміж чогось, бути або ставати видним, помітним крізь щось, з-під чогось і т. ін. (про конкретні предмети); де-не-де виглядати. З-за густих акацій видно широкі сходи, нові, чистенькі. Сходи високі, проглядають через гілки акацій (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 6); То тут, то там проглядають в травиці голубі, мов крапельки весняного неба, фіалки (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 34); Лиха зима сховається, А сонечко прогляне (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 231); — Ой, Романе! — спочатку налякалася, а потім розсміялась Христина, поправила хустку, з-під якої проглянуло вгріте чоло. — І де ти взявся? (Михайло Стельмах, I, 1962, 129);
// Ставати явним, проявлятися через зовнішні ознаки (про абстрактні поняття). Він [письменницький рух] проявляє себе в різних рукописних збірниках, у яких крізь зверхню хаотичність і різнорідність тем проглядає бажання — обняти якнайширший круг відомостей (Іван Франко, XVI, 1955, 321); Володя всім ще в юні роки На батька схожий: та ж хода, Швидка, весела і тверда, І в рухах сила прогляда (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 469); В хаті Мар’яни з кожного кутка проглядає охайність і убозтво (Михайло Стельмах, II, 1962, 275); Його очі перелякано розширились, і з них проглянули сум і безнадія (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 94);
// Зрідка зустрічатися, траплятися. От і братія сипнула У сенат писати Та підписувать — та драти І з батька і брата. А меж ними і землячки Де-де проглядають (Тарас Шевченко, I, 1951, 251).
3. перех. Дивитися на що-небудь, читати щось і т. ін. з метою перевірки, вивчення або ознайомлення; переглядати. Дубина розкриває листа, проглядає його, зминає, повільно кладе у кишеню (Захар Мороз, П’єси, 1959, 223); Починалися іспити, і він ще раз, востаннє, хотів проглянути книжки, відсвіжити в пам’яті призабуті дати і події, перевірити формули, теореми (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 310); Я мусив виграти собі півгодини для того, щоб проглянути сумнівні шматки на екрані до монтажу, а перед десятьма годинами вечора — ще півгодини на перегляд остаточно змонтованого фільму (Юрій Яновський, II, 1958, 117);
// тільки недок. Оглядати, обдивлятися який-небудь простір з метою спостереження, виявлення чогось. З вікна Панько проглядає три сторони. Хто минає подвір’я — бачить. Хто під’їжджає до кооперації бричкою — бачить (Олександр Підсуха, Віч-на-віч, 1962, 51);
// перен. Подумки аналізувати що-небудь. Моїх сімнадцять літ я в пам’яті квапливо проглядаю, печальний список бідочок і бід (Микола Бажан, Політ крізь бурю, 1964, 4).