ПРОГА́ЛИНКА, и, жін. Зменш.-пестл. до прогалина 1,2. Десь-не-десь виднілася блискуча жовта підлога. Одну таку прогалинку коло дверей вибрав собі Микола, став на неї і стулив великі писки чобіт докупи, аби не придавити стелівку (Лесь Мартович, Тв., 1954, 169); Їдуть вони та й їдуть і заїхали в такий густий ліс, що й проглянути не можна. Коли бачать — сидить на прогалинці гурток людей (Степан Васильченко, II, 1959, 423); Між деревами була прогалинка, вкрита високою травою (Микола Трублаїні, Мандр., 1938, 79).
ПРОГАЛИНКА
Тлумачення слова