ПРОГАЙНУВАТИ

ПРОГАЙНУВАТИ, ую, уєш, перех., розм. Марно, по-пустому, нерозумно витратити (гроші, майно, господарство і т. ін.); пропити, прогуляти. — Щось мало, — не всі гроші: ти десь прогайнував в Богуславі, — мабуть, пропив з батюшками в винарні (Нечуй-Левицький, III, 1956, 170); Те, що предки потом збили, Скарб, худобу накопили — Все козак прогайнував (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 80); Він зовсім розпився, прогайнував господарство, продав землю, — зосталася сама обідрана хатка (Борис Грінченко, I, 1963, 431);
//  Згайнувати, змарнувати (час). Робитимемо все, аби на час скінчити: наймемо робітників, не прогайнуємо і годинки (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 146); [Дем’ян:] Так ми знову покинемо [роботу]! [Петро:] Тоді посадять! І ми тілько літо прогайнуємо (Карпенко-Карий, II, 1960, 326); — Вже сьогодні поставив на кращу ділянку, бо на цій поки постягаєш дерево до стосу — скільки часу прогайнуєш (Михайло Стельмах, I, 1962, 304).