ПРОДИКТУВАТИ, ую, уєш, перех. Док. до диктувати. Пам’ять у мене була така, що лекцію історії, котру вчитель цілу годину говорив, я міг опісля продиктувати товаришам майже слово в слово (Іван Франко, I, 1955, 13); В урочистій тиші продиктував я начальникові штабу наказ про наступ (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 172); Вирок поетові [Т. Г. Шевченку] продиктувала цареві не стільки особиста образа, скільки страх перед ним як перед народним трибуном (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 49).
ПРОДИКТУВАТИ
Тлумачення слова