ПРОДО́ВЖЕННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням продовжити і продовжувати, продовжитися і продовжуватися. Продовження розмови Сергій не чув (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 29); Другого дня суду Грибовський відповідав на всі запитання прокурора з особливою жадібною поспішливістю.. В кожному запитанні він вбачав продовження життя (Олександр Довженко, I, 1958, 380).
2. Частина чого-небудь, що продовжує його. Листів Вартового я читала всього два.. Оце, їхавши сюди,.. питала.. продовження їх та й не допиталась (Леся Українка, V, 1956, 94); Двоє вікон від вулиці, двоє дивляться на порожнє, поросле рідким споришем і пирієм подвір’я. Далі — двері; за ними — ще одні — у хлів, який є продовженням хати (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 6).