ПРОДО́ВБАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до продовбати 1. У кожній палі угорі дірка продовбана і туди вірьовка просунута… (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 174); Накричавшись до нестями, безвиразно і напівпритомно споглядала Ольга продовбане у дверях «очко» (Яків Качура, II, 1958, 68);
// продовбано, безос. присудк. сл. Вже продовбано й вибрано льоду мало не на півметра, а води все ще не було (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 658).
ПРОДОВБАНИЙ
Тлумачення слова