ПРОДІРЯ́ВЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до продірявити. Принесли мішені, продірявлені кулями (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 68); Старий розмальований дерев’яний ослін, наскрізь продірявлений шашелем, аж постогнує під вагою доброго десятка чоловіків, які тісно усілись і димлять самокрутками (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 12).
2. у знач. прикм. Який став або який зробили дірявим. У дверцях [тюрми] малі віконця.. забиті бляхою, продірявленою мов дуже рідке решето (Іван Франко, IV, 1950, 485); Ним [очеретом].. можна вшити і продірявлену стріху (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 158);
// Зношений до дір (про одежу, взуття і т. ін.); драний, подертий.