ПРОЦИТУВА́ТИ, ую, уєш, док., перех. Навести цитату з якого-небудь твору, чийсь вислів. Серед «Тюремних сонетів» Франка.. є один, який особливо хочеться процитувати (Максим Рильський, IX, 1962, 35); Дозволь уривки навести, дозволь мені процитувати сердечні милого слова… (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 355); Зовні єпископ — втілення благочестя. Він ні кроку не зробить, щоб не процитувати щось з євангельського тексту (Українська література, 9 клас, 1957, 269).
ПРОЦИТУВАТИ
Тлумачення слова