ПРОЦІ́ДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до процідити. Приношу раз молочко в хатину, а Гриць.. забрав з рук просто і не проціджене.. п’є (Іван Ле, Мої листи, 1945, 71); Обійшовши машину, відчинив [юнак] дверцята праворуч. Почулося іронічне, проціджене крізь зуби: — Прошу-с! (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 20).
2. у знач. прикм. Який процідився (у 1 знач.) крізь що-небудь. Маркушевський став посеред кімнати, червонаве світло, проціджене крізь портьєри, забарвило в кривавий колір його точене, смагляве обличчя (Юрій Бедзик, Альма матер, 1964, 34).