ПРОЧИ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прочинити. Вікна великі, заґратовані; за ними видні кущі; одно — прочинене (Степан Васильченко, III, 1960, 439); Крізь злегка прочинені двері чути, як хтось помішує ложечкою в склянці чай (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 103).
ПРОЧИНЕНИЙ
Тлумачення слова