ПРОЧИНАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ПРОЧНУТИСЯ, нуся, нешся, док., розм.
1. Те саме, що прокидатися. На другий день, ще він не прочинавсь, а тут йому уже й несуть чаю (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 200); Собаки брешуть; я прочнувся: Знадвору шемріт доліта… (Павло Грабовський, I, 1959, 338); * Образно. Прочнулись мідяні гармати І заревли, загуркотіли (Українські поети-романтики.., 1968, 346).
2. Приходити до пам’яті; опам’ятовуватися, притомніти. Упала додолу, непритомна. Прочнулася Маруся в Горпининій хаті на полу (Борис Грінченко, I, 1963, 386); Світ пішов кругом… Як прочнулась я — так само: постріли!.. село в огні!.. (Павло Тичина, II, 1947, 216).