ПРО́ЧИЙ, а, е, заст. Інший. Він і не жив дома, він не дуже до мужицької роботи, як усі прочі (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 398); Серед прочих людей він видавався велетом (Іван Франко, IV, 1950, 466); Сівши з нею в малу повозку, ми поїхали вдвійці вперед, за нами мати і проче товариство (Ольга Кобилянська, III, 1956, 60).
ПРОЧИЙ
Тлумачення слова