ПРОЧУВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ПРОЧУТИСЯ, уюся, уєшся, док.
1. розм. Те саме, що чутися 1. Безнадійний, покірний сум, примирення з усім на світі прочувалися в його рівному голосі (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 106); Коли ж прочувся Остапів голос, й усі козацькії голови піднеслися, усі козаки насторожилися (Марко Вовчок, I, 1955, 333).
2. заст. Прокидатися. Уночі прочувається Оксана, усі добре сплять… (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 452);
// Опам’ятовуватися, притомніти. [Яки м:] Золотницький шаблею мене по голові вдарив.., Я впав і більше не пам’ятав нічого.. Прочувся я вже вночі з холоду… (Борис Грінченко, II, 1963, 542).