ПРОЧУТТЯ́, я, сер., діал. Передчуття. Івоніка зітхнув глибоко й тяжко. В тій хвилині тьохнуло в його болем розритім серці якесь прочуття, мов лихе віщування (Ольга Кобилянська, II, 1956, 39); Якесь лихе прочуття здавило їй серце в грудях (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 79).
ПРОЧУТТЯ
Тлумачення слова