ПРОЧО́ВГАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до прочовгати 1, 2. І вицвілий кептар, і прочовгані постоли неначе зрослися з бабусею (Платон Воронько, Казка.., 1957, 3); З острахом і радістю я підіймаюся прочовганими металевими східцями на другий поверх (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 226).
ПРОЧОВГАНИЙ
Тлумачення слова