ПРОБИВНИ́Й, а, е.
1. Який має здатність пробивати що-небудь або сприяє легшому пробиванню чогось. Пробивна сила пучка променів в приладі, який пропонував Максим, була неясна (Натан Рибак, Час, 1960, 696).
2. перен., розм. Який домагається успіху будь-якими засобами. Останній фотокореспондент, якого бачив генерал, був молодим пробивним хлопцем (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 23).