ПРОБУВАНИЙ

ПРО́БУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до пробувати;
//  у знач. ім. пробуване, ного, сер. Те, що хтось зазнав на собі, попробував, випробував і т. ін. Є люди, яким важко перебороти в собі бажання кинутись з висоти — безодня їх втягує, заманює, кличе, щоб.. спробували ніколи не пробуваного… (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 243);
//  пробувано, безос. присудк. сл. Коли б я взялась перекладати [«Торквемаду»], то, звичайне, віршами, інакше се б значило зложити зброю долі перед В. Гюго та ще й після того, як уже було пробувано свої сили на ньому (Леся Українка, V, 1956, 168).