ПРОБУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пробурити. Серію потужних зарядів уже закладено в моноліт, у щойно пробурені шпури (Олесь Гончар, Циклон, 1970, 5);
// пробурено, безос. присудк. сл. Протягом 1886—1938 рр. у Прикарпатті було пробурено понад 5 тис. свердловин (Клименко, Нафта та природний горючий газ УРСР, 1957, 14).
ПРОБУРЕНИЙ
Тлумачення слова