ПРОБУРА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пробуравити;
// у знач. прикм. На Поділлі довелося [Антанасу] довго відлежуватися — розкрилися погано загоєні рубці, занили, заскрипіли пробуравлені кості (Михайло Стельмах, II, 1962, 189).
ПРОБУРАВЛЕНИЙ
Тлумачення слова