ПРОБУЛЬКОТА́ТИ, очу, очеш і ПРОБУЛЬКОТІ́ТИ, очу, отиш, док.
1. неперех. Булькотати, булькотіти якийсь час.
2. перех. і без додатка, перен., розм. Невиразно промовити що-небудь. — То… се… ви були, дідусю? — пробулькотів Іван, не знаючи, що має сказати (Іван Франко, III, 1950, 132).