ПРОБУ́ДЖУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до пробуджувати 2, 3. Шевченко свій голос пробуджуючий у народ пускає: Чия правда, чия кривда, І чиї ми діти? (Павло Тичина, III, 1957, 251); Сонце! Яка сила, яке багатство барв криється в твоєму ранковому, все пробуджуючому промені… (Іван Рябокляч, Золототисячник, 1948, 137).
ПРОБУДЖУЮЧИЙ
Тлумачення слова