ПРОБРИНІ́ТИ, нить, док.
1. Бриніти (у 1 знач.) якийсь час.
2. перен. Стати помітним, відчутним (про нові інтонації у голосі, тоні і т. ін.). Вона почула, як у церемонному голосі Каргата пробриніла нотка, що її він зумів би приховати від будь-кого іншого (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 120).