ПРОБО́Щ, а, чол., церк. Те саме, що парох. [Сава:] Був я у попа! І так наскаржився мені отець Іван на пробоща, що я хотів поїхать зараз у Немирів (Карпенко-Карий, II, 1960, 291); Коли в гроті з’явилися пробощ і вельможа з Петербурга, їх зустріли галасом, вигуками, дзвоном келихів… (Леонід Смілянський, Крила, 1954, 89).
ПРОБОЩ
Тлумачення слова