ПРО́БЛИСК, у, чол.
1. Слабкий блиск, спалах, світіння, що з’являються на короткий час. Проблиски світла спочатку такі бліді й тихі, чимдалі розросталися, потужніли (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 315); В проблисках передранку повільно мерхнули зорі (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 171);
// Те саме, що відблиск 1. Проблиск огню з печі кидався на зігнену його сидячу постать (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 35);
// Невелика світла ділянка на темному тлі. Висоцький натиснув на кнопку електричного дзвінка. Вийшла чорнява, з проблисками сивини в пишному волоссі жінка (Дмитро Ткач, Черг. завдання, 1951, 98).
2. перен. Непевний, ледве відчутний прояв розуму, почуття, бажання і т. ін. Говорити порядно Борис не вмів, але зате в його відповідях учитель бачив розум і проблиски власної думки (Іван Франко, III, 1950, 32); Певно, був це останній проблиск надії, що підвів на мить напівмертву людину (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 381);
// перен. Початкові, ледве помітні, нечітко виявлені ознаки чого-небудь. Поки революція не виходила з рамок буржуазного ладу, — ми стояли за демократію, але, як тільки перші проблиски соціалізму ми побачили в усьому ході революції, — ми стали на позиції, які твердо й рішуче відстоюють диктатуру пролетаріату (Ленін, 35, 1973, 269); — Це.. проблиски майбутньої моєї сатири на стовпів нашої милої України — Русі, — сказав Іван [Франко] (Петро Колесник, Терен.., 1959, 291); У роки, проведені в семінарії, Котляревський виявляє перші проблиски поетичного таланту (Історія української літератури, I, 1954, 151).