ПРОБІ́РКА, и, жін. Тонкостінна, запаяна з одного кінця скляна трубка, яка використовується в лабораторній практиці. Знімає [Жура] з штативів пробірки, струшує, дивиться на світло, обережно зливає (Іван Кочерга, II, 1956, 111); Ніби самі сповзлися в хату-лабораторію експонати та прилади. Хтось зберіг у землі мікроскопа, заблищали на столі.. колби, тоненькі пробірки (Юрій Збанацький, Переджнив’я, 1960, 6).
ПРОБІРКА
Тлумачення слова