ПРОБІ́ЙНИК, а, чол. Ручний інструмент для пробивання невеликих отворів. Невеликі отвори в тонкому листовому металі пробивають пробійниками (борідками). Пробійник являє собою стальний стержень, робочий кінець якого заточений полого на конус (Гурток «Умілі руки в школі», 1955, 95); Знаряддями коваля були кліщі, молоти, молотки, зубила, пробійники (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 414).
ПРОБІЙНИК
Тлумачення слова