ПРОБІ́Г, у, чол.
1. Дія за значенням пробігати 1,2. Німців захопленні мацали залізні мускули Гошки, той форкав носом, як лошак після пробігу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 413);
// Біг або їзда на певну дистанцію (перев. у спортивних змаганнях). Почався пробіг. Десь за муром одна по одній проносяться постаті бігунів (Іван Кочерга, II, 1956, 77); Витривалість рисаків виявлялася в пробігах (Конярство, 1957, 114); З Міасса в Москву у випробний пробіг вийшли три дослідних автомобілі нової марки (Радянська Україна, 28.VIII 1959, 3).
Зоряний пробіг див. зоряний.
2. спец. Відстань, пройдена яким-небудь транспортом. Пробіг автомобіля на лінії виражається загальною кількістю пройдених кілометрів (Підручник шофера.., 1960, 309); «Ракета» набагато поступається перед річковим трамваєм.. Щоправда, довжина його пробігу до повної зупинки становить 100 метрів (Наука і життя, 4, 1967, 27);
// Максимальна відстань, яку може подолати автомобіль до повного зносу окремих його деталей. Тепер багато шоферів добились пробігу шин понад 100 000 км (Підручник шофера.., 1960, 248); Автопокришка, власне, її протектор, витримує всього декілька тисяч кілометрів пробігу (Знання та праця, 8, 1965, 15);
// Перебування якого-небудь транспортного засобу в дорозі, складного агрегату в експлуатації. У цього комбайна [ІК—52М] немає холостих пробігів: йде вгору вибоєм — дає видобуток, рухається вниз — теж рубає вугілля (Робітнича газета, 1.III 1966, 2); Треба розумно використати його [автотранспорт], не допускати простоїв і пробігів порожняком (Радянська Україна, 20.IX 1960, 2).