ПРОБАЧЕНИЙ

ПРОБА́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пробачити;
//  пробачено, безос. присудк. сл. І ніщо не кінчається, і нічого ще не пробачено (Віталій Коротич, Вогонь, 1968, 12).