ПРЯ́ДЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до прясти. * Образно. Не дігнати літ, як пташиних зграй; Не вернуть надій, хоч кладись — вмирай,.. Нитка прядена увірвалася (Павло Грабовський, I, 1959, 343).
2. у знач. прикм. Зробл. з прядива. Ну, вморивсь я в очеретах, Так поїду у гаї. І на чистому закину Сіті прядені мої (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 143).