ПРІТИ, прію, прієш, недок.
1. Тліти або гнити під дією вологи й тепла. Під третьою горою вільшина пріє (Марко Черемшина, Тв., 1960, 124); Хата в нього на стінах низька, з підсліпуватими вікнами, з високим, як дзвіниця, дахом, покрита соломою, що вже пріла, перегнила і поросла мохом (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 12); Четверо чоловіків переступали через .. патьоки, скаржились на осінь: бо заливає водою кагати, бо гниє в полі незаскиртована солома, бо пріє на корені кукурудза (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 116).
2. розм. Вкриватися потом від задухи, втоми, перенапруження і т. ін. Веселість все розпалялась. Робилось душно, люди пріли у кептарях, дихали випаром поту (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 354); В кухні сиділи селяни, зворушені самим святочним ожиданням [чеканням]. Пріли з нетерпливості (Ольга Кобилянська, II, 1956, 119);
// перен. Напружено працювати. Бувало вечорами, коли хлопець при каганці пріє над складами.., — батько аж зведе голову від роботи й гляне гордовито на жінку (Андрій Головко, II, 1957, 212); — Дивлюся, а серед них Мартин, синок нашого сільського дуки, я в нього з самого дитинства у наймах прів (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 229).
3. Готуватися на пару, на малому вогні (про їжу); мліти. Він [обід], готовий ще відвчора, Прів.. в печі (Іван Франко, X, 1954, 248); Булькоче, пріє каша в казані (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 283).