ПРІСНО 1, присл., розм. Присл. до прісний. По-весняному прісно.. запахло в хаті свіжим розбурхлим чорноземом (Олесь Гончар, II, 1959, 196).
ПРІСНО 2, присл., заст., уроч. Вічно, завжди. А найперше дай [боже], щоб згинув Інквізитор наш великий, Та щоб більше не було їх Нині, прісно і вовіки! (Володимир Самійленко, I, 1958, 194); Вклонилися [євангелісти] святині, Співають: дай нам нині І прісно — по хустині (Василь Еллан, I, 1958, 260).