ПРЕВРА́ЖИЙ, а, е, заст.
1. поет. Вражий. Ой, превражі пани-ляхи, Що ж ви наробили? Скільки ж бідних запорожців Ви з світу згубили (Українські народні думи.., 1955, 86).
2. лайл. Чортів, бісів. [Xор:] Антін козу веде, Превражая коза не йде (Марко Кропивницький, V, 1959, 272); — Я молотив би його, поки б увесь цебер горілки випив. Бийте, батьки, превражого сина! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 146).