ПРЕВЕСЕЛО, також у сполуч. із сл. весело, розм. Присл. до превеселий;
// у знач. присудк. сл. Я простий чоловік, то й взяв собі на мислі, Що Вишеньці моїй предобре у саду, Що їй превесело (Євген Гребінка, I, 1957, 51); В неї серденько так і б’ється, як та рибонька на удочці; а на душі ж то так весело-превесело, що й розказати не можна! (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 432).
ПРЕВЕСЕЛО
Тлумачення слова