ПРЕТЕНЗІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Який прагне виявити у чомусь свою оригінальність, підкреслити свою надзвичайність. Я визначаю себе як найменш претензійного режисера в тому розумінні, що, як не типова у цьому плані фігура, я не претендую на утвердження якоїсь «школи» (Олександр Довженко, III, 1960, 181);
// В якому виявляється претензія на оригінальність; підкреслено-незвичайний. Правду мовити, мені львівські карточки не сподобались, чогось ми там дуже викручений і претензійний вид маємо (Леся Українка, V, 1956, 41); На повному кар’єрі кіннотники промайнули й повз розкішну, претензійну в своєму ..цяцькуванні будівлю біржі (Юрій Смолич, V, 1959, 797); Рішуче виступає він [І. Франко] проти філософії історії в «Войне и мире», називаючи її туманною, парадоксальною і претензійною (Радянське літературознавство, 3, 1957, 48).
2. Стос. до претензії (у 1, 4 знач.). Претензійні справи.