ПРЕСВІ́ТЕР, а, чол.
1. У православній і католицькій церквах — священик. Як тільки з’явився князь у дверях, пресвітер Ларивон сотворив коротку молитву (Павло Загребельний, Диво, 1968, 698).
2. У кальвіністів Англії, Нідерландів та деяких інших країн і в більшості християнських сект — виборний керівник релігійної громади. Роман був дуже богомільний і знав добре святе письмо, а такі люде, як Роман, змінивши свої погляди та пересвідчення, були небезпечні для батюшки: вони приставали на штунду і потім ставали навіть штундівськими пресвітерами і привідцями (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 413); Баптисти об’єднуються в общини, на чолі яких стоять виборні — пресвітери (Наука і життя, 1, 1958, 42).