ПРЕСТРАШЕННИЙ

ПРЕСТРАШЕ́ННИЙ, а, е, розм. Надзвичайно страшний. Престрашенний солдат.. як потаска її у хату (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 453); Ось вона викінчує престрашенну «ружу», якої рисунок і кольори могли б здивувати й найдикішого дикаря [дикуна] (Іван Франко, IV, 1950, 210); Заревіла престрашенна буря, шумить під небесами (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 413); «Ой ви, бідні невольники! Як се ви й живі зостались, Що в таку престрашенну біду та неволю попались?» (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 423); Один дощик об Миколі Випав в ранню добу… Тут ще пошесть престрашенна Пала на худобу… (Іван Манжура, Тв., 1955, 44).