ПРЕСПОКІЙНО

ПРЕСПОКІЙНО, присл., розм. Дуже спокійно. Вона набрала повний рот порічок і почала їх преспокійно заїдати (Ольга Кобилянська, III, 1956, 13); Професор зі Львова .. послухав пульс Аркадія, заглянув йому під повіки і преспокійно заявив, що стан хворого безнадійний (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 96); В час, поли ми за троянські твердині змагались завзято, В Аргосі, кіньми багатому, він преспокійно ховався Й чаром облесливих слів Агамемнона зводив дружину (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 64);  * Образно. Тут же хлопець помітив і свій картуз, який преспокійно висів на гілці (Олесь Донченко, VI, 1957, 23).